с. Северинівка. Северинівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ"


запам'ятати

 






Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія

Педагогічна рада " Роль особистості вчителя в сучасному освітньому процесі"

   Професію вчителя можна порівняти із професією пахаря.

   Ще Некрасов писав «Сейте разумное, доброе, вечное…». І дійсно, cкільки існує людство, стільки існує професія землероба, який засіває ниву і сподівається на те, що кожна зернинка зійде і принесе врожай. Нічого наче б то не змінилось. Але це лише на перший погляд. Адже з часом змінюються кліматичні умови, земля, техніка й технологія цієї роботи. Аналогічно і праця вчителя. Сотні років існують учні, учителі, оцінки. А скільки методик і технологій змінилось. Змінюється суспільство, з мінюються учні, змінюються і вчителі.

   І лише не змінюється єдина умова – кожне зернятко повинне обов’язково прорости знаннями, а душа дитини, як колос, наповнитись добром і любов’ю. Завдання вчителя – забезпечити стовідсоткову схожість, не зважаючи на будь-які соціальні, психологічні та інші умови.

   У вчителя поважна місія на землі. Він навчає, надихає, запалює, наповнює сенсом життя нові покоління. Як стати таким учителем? Чи існують сходинки до професійної вершини?

   Витоки професії вчителя сягають сивої давнини. Існування на землі дітей зумовлює появу вчителя. Історія зберегла для нас імена славетних педагогів різних часів і народів, а в багатьох випадках і сторінки їхньої біографії, досвід педагогічної діяльності. Згадаємо відомих усьому світові вчителів:

   Яна Амоса Каменського – творця дидактичної системи, що поклала початок розвитку наочно-інформаційного навчання («Велика дидактика», «Материнська школа»);

   Йогана Генріха Песталоцці – засновника теорії початкового навчання («Лінгард і Рертруда», «Як Гертруда навчає своїх дітей»);

   Адольфа Дистервега, який першим запропонував розвивати у навчально-виховному процесі внутрішню, зовнішню та громадянську культуру («Керівництво до освіти німецьких учителів»);

   Христину Алчевську – засновницю методики навчання грамоті дорослих («Що читати народу?»);

   Костянтина Ушинського – засновника наукової педагогіки Росії. Основою його педагогічної системи були вимоги демократизації народної освіти й ідеї народного виховання. У дидактиці він відстоював ідею виховного навчання. Його педагогічні ідеї викладено у фундаментальній праці «Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології»;

   Василя Сухомлинського, який стверджував: «…щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм своє серце…». Він, ставши вчителем, присвятив дітям усе своє життя. Продовжуючи на українській землі педагогічної традиції Коменського, Ушинського, Корчака, усупереч законам авторитарної дійсності, Сухомлинський творив свою гуманістичну систему виховання – свою ніжну «педагогіку серця».

   Як же стати справжнім учителем? Що для цього потрібно? Талант? Можливо,й талант. Мистецтво? Так, і мистецтво. Майстерність? І майстерність також. Інтелект! Усе це правильно. Але і майстерність, і талант – це на 99% результати наполегливої праці. І головне – праці раціональної, що допомагає запобігти витраті часу і бере з передового досвіду головне, суттєве.

    Отже, яким має бути сучасний учитель? Досвід століть, виникнення педагогічних програм з узагальненням сучасних вимог суспільства до діяльності вчителя скеровують його роботу за чіткою системою, яка базується на:

  -  глибоких і міцних знаннях предмета,його діалектних основ;

  - умінні цікаво та доступно викладати їх, досягати ефективних результатів;

  - любові до учнів і своєї професії;

  - особистих моральних,духовних і фізичних якостях.

Педагогічна майстерність учителя (слайд)

   Для того щоб успішно виконувати свою роботу, педагог повинен мати неабиякі загальні та спеціальні здібності.

Загальні здібності – це такі, які визначають високі результати в будь-якій діяльності людей, а до спеціальних належать ті, від яких залежить успіх саме педагогічної діяльності – навчання та виховання дітей.

   До спеціальних здібностей можна віднести:

   здатність бачити та відчувати, чи розуміє учень матеріал, який вивчається, установлювати ступінь і характер такого розуміння;

   здатність по-різному викладати, пояснювати той самий навчальний матеріал, щоб забезпечити його розуміння та засвоєння всіма учнями;

   здатність будувати навчання з урахуванням індивідуальності учнів, забезпечуючи швидке та глибоке засвоєння ними знань, умінь і навичок;

   здатність передавати свій досвід іншим вчителям і вчитися на їх прикладі;

   здатність до самоосвіти, уключаючи пошук і творче засвоєння корисної для навчання інформації, а також її безпосереднє використання в педагогічній діяльності;

   Усі ці спеціальні здібності стосуються трьох взаємопов’язаних сторін діяльності, спрямованої на здобування знань, умінь і навичок: навчання, уміння застосовувати знання на практиці.

   Особливий клас спеціальних педагогічних здібностей складають здібності до виховання дітей.

   Серед них можна виділити головні:

1.     Здатність бути прикладом і взірцем для наслідування з боку дітей у думках, почуттях, вчинках.

2.     Здатність викликати у дитини шляхетні почуття, бажання і прагнення ставати кращим, робити людям добро, досягти високих моральних цілей.

3.     Здатність пристосовувати виховні діяння до індивідуальних особливостей дитини.

4.     Здатність викликати до себе повагу з боку дітей,мати авторитет у них.

    Спеціальні педагогічні здібності вихователя, як і здібності вчителя, формуються. Це пов’язано з тим,що серед характерних для вихователя здібностей більше таких, які притаманні людині від природи, ніж здібностей, властивих лише учителю. Серед педагогів часто зустрічаються такі, хто є хорошими вчителями, але слабші як вихователі.

   Серед спеціальних педагогічних здібностей є риса, яку неможливо однозначно віднести ні до діяльності вчителя, ні до роботи вихователя, оскільки вона однаково необхідна обом. Це здатність до педагогічного спілкування, до пізнання людиною інших людей , самої себе; правильне сприйняття й оцінювання ситуацій спілкування, уміння поводитися з іншими ; дії, які застосовує людина по відношенню до себе.

   Особливою сферою прояву здібності до педагогічного спілкування є застосування педагогом схвалень і покарань. Вони стимулюють успіхи учня за умови, що схвалення та покарання справедливі. Розвиваючи тему створення моделі сучасного вчителя, не можна не зупинитися  на психологічних вимогах до особистості педагога.

   До особистості педагога ставиться багато вимог. Серед них можна виділити головні і другорядні.

   До головних вимог належать такі: любов до дітей, до педагогічної діяльності; наявність спеціальних знань з того предмета, який він викладає; широка ерудиція, педагогічна інтуїція, високий інтелект і рівень загальної культури та моралі, професійне володіння різними методами навчання та виховання дітей. Без будь-якого з цих факторів успішна педагогічна діяльність неможлива.

   Другорядними є: комунікабельність, артистичність, веселий оптимістичний характер, гарний смак та інші. Головні та другорядні педагогічні якості в сукупності складають індивідуальність педагога, таким чином, кожен хороший учитель – це унікальна та своєрідна особистість.

 

   Професіоналізм педагога тісно пов’язаний із творчістю. Адже справжній учитель – це творець. Рівень професіоналізму педагога залежить від його компетентності (педагогічної, соціально-психологічної, диференційно-психологічної), а також від рівня розвитку професійно-педагогічного мислення.

   Можна зробити висновок, що творчість учителя – це копітка, водночас радісна й цілеспрямована діяльність, наслідком якої стане навчання та виховання всебічно розвиненої особистості. Справжній учитель повинен пам’ятати, що основним і кінцевим результатом педагогічної діяльності є сам учень, розвиток його особистості.

   Отже, складові моделі сучасного вчителя – це :

   педагогічна майстерність – високе мистецтво навчання і виховання;

   високий рівень загальної й моральної культури вчителя;

   постійне прагнення до самовдосконалення;

   педагогічні здібності;

   педагогічна техніка.

   Досягти цієї моделі може кожен учитель, але за умови, що він опанує гуманістичну педагогіку та буде віддавати дітям своє серце.

   До вчителя з високим авторитетом і знаннями прислухається кожен.

   Давайте проведемо невеликий експеримент – кожен із нас повинен пригадати ім’я та по-батькові вчителів, які вас навчали. (Добре, якщо ви це зможете зробити принаймі через 5 років після закінчення школи чи ВНЗ.)

   А тепер друге завдання: пригадайте улюблених учителів, тих, які залишили глибокий слід у Вашій душі, добрий слід. (Ви щасливі, якщо зумієте назвати 2 – 3 таких прізвища).

   Висновок напрошується сам – замислимось над цим.

   Підбиваючи підсумок, хочу зазначити:

   серед нас є велика кількість учителів, які працюють на рівні сучасних вимог і в яких потрібно вчитись;

   велика кількість і тих, яким ще потрібно зробити декілька кроків, щоб наблизитись до «еталона»;

   є також і такі, яким потрібно змінювати себе, багато працювати над собою, правильно аналізувати свою педагогічну діяльність.

 

Подобається