Сторінка психолога
Практичного психолога
Северинівського НВК «ЗОШ І- ІІІ ст..ДНЗ»
Шляхецької Лесі Василівни
Дні тижня | Інтервали робочого часу | |
Понеділок | з 13:30 з 15:30 | до 14:30 до 16:30 |
Вівторок | з 13:30 з 15:30 | до 14:30 до 16:30 |
Середа | з 13:30 з 15:30 | до 14:30 до 16:30 |
Четвер | Методичний день | |
П’ятниця | з 13:30 з 15:30 | до 14:30 до 16:30 |
Графік роботи
Соціального педагога
Северинівського НВК «ЗОШ І- ІІІ ст..ДНЗ»
Шляхецької Лесі Василівни
Дні тижня | Інтервали робочого часу | |
Понеділок | з 12:30 з 14:30 | до 13:30 до 15:30 |
Вівторок | з 12:30 з 14:30 | до 13:30 до 15:30 |
Середа | з 12:30 з 14:30 | до 13:30 до 15:30 |
Четвер | Методичний день | |
П’ятниця | з 12:30 з 14:30 | до 13:30 до 15:30 |
1. «Виграти – виграти».
У чому полягають мої справжні потреби? Чого прагне протилежна сторона? Чи хочу я благополучного виходу для нас обох?
2. Творчий підхід.
Які нові можливості розкриваються цією ситуацію? Замість того щоб думати, «як це могло б бути», чи бачу я нові можливості в тому «що є»?
3. Емпатія.
Як би я почувався на місці протилежної сторони? Що намагається сказати протилежна сторона? Чи вислухав я думку іншої сторони як слід? Чи знає протилежна сторона, що я її чую?
4. Оптимальне самоствердження.
Що я намагаюсь змінити? Як я можу сказати про це без обвинувачень? Чи відповідають мої слова моїм почуттям, а не моїм думкам про те, хто правий, а хто винний? Чи дотримуюсь я формули «Будь м’яким із людьми і жорстким з проблемою»?
5. Спільна влада.
Чи не зловживаю я своєю владою? Чи не зловживає своєю владою протилежна сторона? Чи не можемо ми співпрацювати замість того, щоб сперечатися?
6. Управління емоціями.
Що я відчуваю? Чи покладаю я на когось провину за свої почуття? Що я хочу змінити? Чи позбавився я бажання покарати протилежну сторону? Що я можу зробити для того, щоб краще володіти своїми почуттями?
7. Готовність вирішити конфлікт.
Чи дійсно я хочу вирішити конфлікт? Чим викликана моя образа: минулим неприємним інцидентом, потребою, яку я ніяк не можу задовольнити, моєю упередженістю, у якій я ніяк не можу зізнатись собі.
8. Картографія конфлікту.
У чому полягає питання, проблема конфлікту? Хто його головні учасники? Визначте потреби кожного учасника конфлікту (тобто порушення яких інтересів призвело до виникнення конфлікту). Що слід зробити, щоб знайти розумний вихід із складної ситуації?
9. Розробка альтернатив.
Які варіанти розвитку конфлікту можна передбачити? Визначте найбільш прийнятий для всіх сторін.
10. Переговори.
Чого я хочу добитись? Сформуйте чітке уявлення про загальний результат, тоді Ви зможете визначити свою подальшу поведінку. Як можна добитись справедливого результату, прийнятного для всіх? Чи не ігнорую я пропозиції іншої сторони? Чи не наполягаю лише на своїх доводах? Які питання я згоден включити в спільну згоду?
11. Посередництво.
Чи можемо ми самостійно вирішити проблему? Можливо, нам потрібен посередник? Хто може стати посередником у вирішенні конфлікту? Чи підходить мені роль посередника у вирішенні конфлікту? Як я маю діяти, щоб не образити жодну з конфліктуючих сторін?
12. Розширення кругозору.
Чи бачу я всю картину конфлікту, а не лише власну позицію в ньому? До чого може у майбутньому призвести заглиблення конфліктної ситуації?
За навчальним виданням: Батьківські збори. 5-9 класи. Розробки заходів. / Упоряд. О.В. Гноінська. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок» 2008, с. 127-129.
· Пам’ятайте, що дитячі страхи – це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.
· Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого, й остаточно закриється.
· Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся, щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.
· Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте конфліктів, сварок, особливо в присутності дітей.
· Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка» тощо.
· Більше заохочуйте, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.
· Малюйте з дитиною страх і все те, чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин.
· Малюйте страх фарбами, у кілька прийомів.
· Після закінчення заняття похваліть дитину, а через кілька днів обговоріть із нею малюнок.
· Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.
· Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.
· Змініть образ страху.
· Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим, що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо, у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини подолання свого страху.
· Посміхайтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться, наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію (обов’язково страшну!) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син або дочка посміється з вами. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом, а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб дитина зрозуміла: «У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».
· І пам’ятайте – дитина має право на помилку! Вона має знати – батьки в будь-якій ситуації підтримають її й не стануть менше любити!
За О. А. Атемасова «Проблеми розвитку та корекція емоційної сфери молодших школярів». – Х.: Вид-во «Ранок», 2010, с. 133.
· Намагайтеся, щоб ваша дитина частіше спілкувалася з молодшими дітьми.
· У спілкуванні з дитиною будьте обережні й тактовні, оскільки дитина може зрозуміти вас «не так».
· Найскладніше для вашої дитини – це знайомство з новими людьми. Допоможуть їй у цьому, нехай вона не почувається самотньою.
· Частіше ходіть у гості разом із дитиною та запрошуйте гостей до себе додому.
· Не намагайтеся все зробити за дитину. Давайте їй більше доручень, пов’язаних зі спілкуванням.
· Підбадьорюйте та хваліть вашу дитину за кожний крок.
· Не навішуйте на вашу дитину ярлик сором’язливості. Пам’ятайте, що сила сугестії дуже велика.
· Постарайтеся зацікавити вашу дитину театральною діяльністю й записати її до театрального гуртка.
· Створіть у своїй родині й найближчому оточенні дитини такий клімат, щоб дитина почувалася комфортно й затишно.
· Не проявляйте, хоча б зовні, занепокоєння щодо вашої дитини.
· Постарайтеся довідатися у вчителя або психолога про спеціальні вправи й допоможіть вашій дитині позбутися сором’язливості.
· Частіше розмовляйте, спілкуйтеся зі своєю дитиною.
· Не вважайте свою дитину поганою тільки тому, що вона сором’язлива.
· Розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте її в нові місця й знайомте з новими людьми.
· Підкреслюйте переваги й корисність спілкування, розповідайте дитині, про що нове й цікаве ви довідалися, а також яке задоволення отримали, спілкуючись із тією чи іншою людиною.
· Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, яка ефективно спілкується.
· Якщо ви помітите, що, незважаючи на ваші зусилля, дитина стає все більш замкненою й відстороненою зверніться за консультацією до психолога, який професійно допоможе вам розв’язати цю проблему.
За О. А. Атемасова «Проблеми розвитку та корекція емоційної сфери молодших школярів». – Х.: Вид-во «Ранок», 2010, с. 115, 123.
ЗАДОВГО ДО ЗНО
Зовнішнє тестування вимагає завчасної підготовки, у тому числі й психологічної. Не варто ставити перед собою надзвичайно складні завдання, адже чим менше часу залишається до тестування, тим важче їх виконати. Краще сформулювати основну задачу, потім розбити її на невеликі частини, які дійсно можна виконати у визначений проміжок часу. Це допоможе зменшити хвилювання, викликане майбутнім зовнішнім тестуванням, а сам шлях до успішного складання тестів ЗНО буде не таким тернистим.
Якщо складно відразу сконцентруватися на вивченні предмета, то варто почати з повторення матеріалу або з вивчення легкої теми. Як тільки заняття стануть більш продуктивними, можна переходити до більш складних розділів. Такий підхід не дозволить зневіритися у власних силах.
Спочатку слід підготувати місце для занять. Приберіть зі столу всі зайві предмети, зручно розкладіть свої зошити, підручники, ручки тощо.
Можна доповнити інтер'єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. Не потрібно перефарбовувати стіни, а достатньо додати картинки, фіранки, серветки, лампи тощо таких кольорів. Також слід зауважити, що за твердженням учених запах лимону у вашій кімнаті підвищує розумову працездатність на 20%.
Складіть план своєї роботи. Перед тим визначте, хто ви є? — сова чи жайворонок. Складіть план занять на кожен день. Важливо чітко знати, що ви робите, і не говорити оточуючим: «Я займаюся чи готуюся». Найкраще висловлюватися так: «Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал».
Починайте зі складного, але посильного. Найлегше і найприємніше залишайте на час після обіду.
Чергуйте заняття й відпочинок. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної перерви збільшуйте на 5 хв. Не забувайте під час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити недовгі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на певний час.
Тренуйтеся щодня виконувати тести. Робіть це із секундоміром.
Не потрібно заучувати напам'ять певні тексти, учіться робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядайте.
Регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв, після того, як ви вивчили новий матеріал, і через добу. Кожне наступне повторення повинно бути коротшим за попереднє.
Займайтеся самопереконанням: незважаючи на простоту це є дієва зброя. Повторюйте про себе: «Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний, я напишу добре тестування».
Щодня варто виконувати спеціальні вправи, що допоможуть зняти емоційне напруження й утому. У день зовнішнього тестування такі вже звичні вправи допоможуть швидко побороти хвилювання.
ЯК НАЙЛЕГШЕ ЗАПАМ'ЯТОВУВАТИ
1. Запам'ятати найлегше те, що розумієш. Розподілене заучування краще від концентрованого. Учіть не все підряд і не відразу. Більше часу витрачайте на повторення по пам'яті. Це ефективніше за просте багаторазове читання. Якщо працюєте із двома матеріалами — великим і малим — розумно починати з більшого.
2. Щоб уникнути хвилювань, запитайте себе: «Чи допомагає хвилювання в цій ситуації?». Коли ви зрозумієте, що ні, придумайте щось, що дійсно могло б зарадити.
3. Якщо ви можете порадитися з батьками, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо не можете поговорити з батьками, знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряєте, і поговоріть з ним. Удвох ви, напевно, придумаєте розумний план, як впоратися з вашим хвилюванням.
4. Пам'ятайте: занепокоєння — це емоція, а не метод розв'язування проблем. Якщо ваші переживання нав'язливі, зверніться до шкільного психолога.
5. Найкраще запам'ятовується інформація, викладена на початку і в кінці тексту. Середина, зазвичай, швидко «вилітає з голови». Тому під час запам'ятовування чи повторення при0202діліть особливу увагу середині.
6. Повторювати слід не механічно, а вдумливо, зосередившись на змісті. Після «завантаження» в мозок інформації, якщо її не повторити, втрачається 20-30% у перші 10 годин. Щоб цього не трапилося, варто прочитати текст, повторити його двічі, за 20 хвилин — тричі, за 8-10 годин — чотири рази, а за добу — 1 раз. Тільки після цього можна бути впевненим у тому, що інформація міцно «оселилася» в голові.
7. Яким чином можна найкраще все запам'ятати? Що для вас найближче: текст, малюнок, логічна схема, звукове відтворення? Вирішуйте самі, у якій системі вам легше працювати. Спробуйте знайти щось цікаве у найнуднішому матеріалі. Адже цікаве запам'ятовується набагато легше.
ДЕНЬ ПЕРЕД СКЛАДАННЯМ ЗНО
Зовнішнє незалежне тестування — де важлива подія в житті кожного абітурієнта, тому в день перед тестуванням варто приділити собі та своєму відпочинку максимум часу.
Зовнішнє незалежне тестування вимагає багато уваги. Тому напередодні ЗНО не варто себе перевантажувати, постійно тренуючись в складати тести, знову й знову вивчаючи нотатки або підручники.
НЕОБХІДНО:
1. виспатися, щоб прокинутися в хорошому настрої, бадьорим, готовим до великих звершень;
2. підготуватися психологічно, налаштуватися лише на позитив. Для цього можна роздрукувати власний сертифікат, у якому варто проставити з обраних для тестування предметів максимальну кількість балів. Буде добре, якщо такий сертифікат буде постійно перед очима;
3. закохатися в обраний для ЗНО предмет, відчути, що він вартий захоплення, інтересу. У своє захоплення слід дійсно повірити;
4. пам'ятати, що думки матеріалізуються, тому не можна сумніватися у своїх знаннях. Думайте про можливості, які відкриються після складання ЗНО: про нових друзів, омріяну професію, переваги студентського життя.
У ДЕНЬ ЗНО
1. Щоб менше нервуватися під час зовнішнього тестування, слід з'явитися до пункту тестування на 20 хвилин раніше. Їх вистачить для того, щоб налаштуватися на тести, підготуватися психологічно. Якщо є можливість, то найкраще прийти на тестування пішки.
2. Будьте сконцентрованими. Не звертайте уваги на поведінку оточуючих. Для вас повинен існувати лише текст завдань і годинник.
3. Дійте швидко, але не поспішайте. Перед тим як дати остаточну відповідь, двічі прочитайте завдання, переконайтеся, що ви правильно зрозуміли, що від вас вимагається.
4. Спочатку виконуйте ті завдання, у правильності відповідей на які ви не сумніваєтеся.
5. Пропускайте! Потрібно навчитися швидко пропускати складні й незрозумілі завдання, щоб згодом до них повернутися.
6. Завжди читайте уважно завдання до кінця. Розуміти завдання з перших слів і добудовувати закінчення за допомогою власної уяви — це найкоротший шлях до помилок.
7. Думайте лише про поточне завдання. Коли ви бачите нове завдання, забудьте про попереднє.
8. Якщо попереднє завдання вам не під силу, забудьте про цю проблему. Наступне завдання — це шанс набрати додаткові бали.
9. Використовуйте методику виключення. Якщо не знаєте правильної відповіді, то можна розпізнати всі неправильні відповіді через їхню абсурдність.
10. Заплануйте два кола перевірки. Завжди перевіряйте себе. Навіть якщо відповідь легка й однозначна на перший погляд.
11. Вгадуйте. Довіртеся інтуїції, й вона разом із логічним мисленням допоможе впоратися із завданням.
Шкільні конфлікти:
позиція батьків
Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?
Коріння шкільних конфліктів - у сім'ї
Конфлікти можуть бути дуже різними, це може бути конфлікт з учителем або з дітьми, дитина в конфлікті може бути надмірно агресивною або, навпаки, відчувати себе жертвою ситуації. Однак коріння всіх проблем дитини завжди будуть лежати у сімейних відносинах. Батьки можуть мені заперечити: як же так, у нас в родині все добре, ми любимо свою дитину, і ось вона іде в школу, і в неї починається конфлікт, хіба не школа винна в цьому?
Школа, безумовно, несе частину своєї відповідальності за те, що відбувається, однак зверну вашу увагу на те, що не у 100% дітей в одних і тих же умовах виникають конфлікти. Залежить це насамперед від того, наскільки дитина вміє адаптуватися до нових умов, наскільки у дитини досить внутрішнього ресурсу для того, щоб не руйнуватися від шкільного стресу, а навпаки тренуватися і ставати сильнішими, тобто збагачувати свій досвід з подолання важких ситуацій.
Отже, якщо у вашої дитини конфлікт в школі, перш за все зверніть увагу на те, що відбувається у вас вдома. Якщо вам вдасться зрозуміти, яка домашня ситуація може травмувати дитину, і по можливості змінити її, то конфлікти в школі припиняться.
Втручання батьків
Чи варто йти в школу? Звичайно, варто. У будь-якому випадку важливо з'ясувати, що відбувається, вислухати різні точки зору і по можливості захистити дитину. Пам'ятайте, що коли ми йдемо в школу, то нам складно зберігати нейтральну позицію. Адже ми колись були учнями, і тому фігура вчителя часто сприймається нами неадекватно. Однак ваша задача розібратися з тим, що відбувається в школі. Важливо дізнатися позицію школярів, замішаних у конфлікті, і позицію вчителя, можливо, позицію шкільного психолога. Це допоможе вам скласти найбільш адекватну картину того, що відбувається.
Якщо ви помічаєте, що ваша дитина розповідає вам про проблему зовсім не так, як говорять про це інші діти і вчителі, не поспішайте звинувачувати когось у брехні, цілком імовірно, що кожен з учасників конфлікту бачить ситуацію по-своєму. Немає сенсу виводити когось на чисту воду.
Як правильно допомагати
Розмовляючи зі своєю дитиною, пам'ятайте, що ваші рекомендації про те, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, дитина не зможе використовувати, тому що в ситуації конфлікту ми діємо так, як відчуваємо. Тому набагато корисніше поговорити про почуття дитини. Якщо вчинки ми схильні розцінювати як правильні чи неправильні, то почуття не можуть бути неправильними. Почуття - це те, що ми в даний момент переживаємо, це наша реальність, наше буття. Тому якщо ви зможете розділити з дитиною її почуття, то ви дуже їй допоможете, вона відчує, що ви її розумієте, отримає вашу підтримку, а отже, у неї з'явиться ресурс на те, щоб справлятися з подібними ситуаціями.
Дітям також допомагає, коли ми, дорослі, ділимося з ними своїми дитячими труднощами. Якщо ви розповісте, що у вас у школі був теж якийсь конфлікт або складності у взаєминах, то це допоможе дитині відчути, що вона не одна така «неправильна», що конфліктні ситуації трапляються і з іншими дітьми і навіть з її батьками. Те, що ви пройшли через це, дасть дитині впевненість у тому, що і вона впорається з цією непростою ситуацією.
Важливо пам'ятати, що досвід вирішення конфліктів дуже корисний і в майбутньому обов'язково стане в нагоді вашій дитині. Тому немає сенсу берегти дітей від конфліктів, важливіше навчити їх вирішувати ці конфлікти.