с. Северинівка. Северинівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ"


запам'ятати

 




Класна оцінка

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія

Сторінка психолога

 

 

 

                                                                                                                                                                     

Практичного  психолога

 

Северинівського НВК    «ЗОШ  І- ІІІ ст..ДНЗ»

 

Шляхецької Лесі  Василівни

 

Дні  тижня

Інтервали  робочого  часу

Понеділок

з    13:30

з    15:30

до      14:30

до      16:30

Вівторок

з    13:30

з    15:30

до      14:30

до      16:30

Середа

з    13:30

з    15:30

до      14:30

до      16:30

Четвер

Методичний  день

П’ятниця

з    13:30

з    15:30

до      14:30

до      16:30

 

 

Графік   роботи

 

Соціального  педагога

 

Северинівського НВК    «ЗОШ  І- ІІІ ст..ДНЗ»

 

Шляхецької Лесі  Василівни

 

 

Дні  тижня

Інтервали  робочого  часу

Понеділок

з 12:30

з 14:30

до    13:30

до    15:30

Вівторок

з 12:30

з 14:30

до    13:30

до    15:30

Середа

з 12:30

з 14:30

до    13:30

до    15:30

Четвер

Методичний  день

П’ятниця

з 12:30

з 14:30

до    13:30

до    15:30

 

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ВИКОРИСТАННЯ                                                                                 ефективних   стратегій   вирішення  конфліктів                                                                                         

 

1. «Виграти – виграти».

У чому полягають мої справжні потреби? Чого прагне протилежна сторона? Чи хочу я благополучного виходу для нас обох?

2. Творчий підхід.

Які нові можливості розкриваються цією ситуацію? Замість того щоб думати, «як це могло б бути», чи бачу я нові можливості в тому «що є»?

3. Емпатія.

Як би я почувався на місці протилежної сторони? Що намагається сказати протилежна сторона? Чи вислухав я думку іншої сторони як слід? Чи знає протилежна сторона, що я її чую?

4. Оптимальне самоствердження.

Що я намагаюсь змінити? Як я можу сказати про це без обвинувачень? Чи відповідають мої слова моїм почуттям, а не моїм думкам про те, хто правий, а хто винний? Чи дотримуюсь я формули «Будь м’яким із людьми і жорстким з проблемою»?

5. Спільна влада.

Чи не зловживаю я своєю владою? Чи не зловживає своєю владою протилежна сторона? Чи не можемо ми співпрацювати замість того, щоб сперечатися?

6. Управління емоціями.

Що я відчуваю? Чи покладаю я на когось провину за свої почуття? Що я хочу змінити? Чи позбавився я бажання покарати протилежну сторону? Що я можу зробити для того, щоб краще володіти своїми почуттями?

7. Готовність вирішити конфлікт.

Чи дійсно я хочу вирішити конфлікт? Чим викликана моя образа: минулим неприємним інцидентом, потребою, яку я ніяк не можу задовольнити, моєю упередженістю, у якій я ніяк не можу зізнатись собі.

8. Картографія конфлікту.

У чому полягає питання, проблема конфлікту? Хто його головні учасники? Визначте потреби кожного учасника конфлікту (тобто порушення яких інтересів призвело до виникнення конфлікту). Що слід зробити, щоб знайти розумний вихід із складної ситуації?

9. Розробка альтернатив.

Які варіанти розвитку конфлікту можна передбачити? Визначте найбільш прийнятий для всіх сторін.

10. Переговори.

Чого я хочу добитись? Сформуйте чітке уявлення про загальний результат, тоді Ви зможете визначити свою подальшу поведінку. Як можна добитись справедливого результату, прийнятного для всіх? Чи не ігнорую я пропозиції іншої сторони? Чи не наполягаю лише на своїх доводах? Які питання я згоден включити в спільну згоду?

11. Посередництво.

Чи можемо ми самостійно вирішити проблему? Можливо, нам потрібен посередник? Хто може стати посередником у вирішенні конфлікту? Чи підходить мені роль посередника у вирішенні конфлікту? Як я маю діяти, щоб не образити жодну з конфліктуючих сторін?

12. Розширення кругозору.

Чи бачу я всю картину конфлікту, а не лише власну позицію в ньому? До чого може у майбутньому призвести заглиблення конфліктної ситуації?

 

За навчальним виданням: Батьківські збори. 5-9 класи. Розробки заходів. / Упоряд. О.В. Гноінська. – Х.: Веста:  Вид-во «Ранок» 2008, с. 127-129.

 

 

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ                                                                                                   рівня   страхів  у  дитини 

 

·        Пам’ятайте, що дитячі страхи – це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.

·        Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого, й остаточно закриється.

·        Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся, щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.

·        Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте конфліктів, сварок, особливо в присутності дітей.

·        Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка» тощо.

·        Більше заохочуйте, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.

·        Малюйте з дитиною страх і все те, чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин.

·        Малюйте страх фарбами, у кілька прийомів.

·        Після закінчення заняття похваліть дитину, а через кілька днів обговоріть із нею малюнок.

·        Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.

·        Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.

·        Змініть образ страху.

·        Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим, що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо, у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини подолання свого страху.

·        Посміхайтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться, наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію (обов’язково страшну!) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син або дочка посміється з вами. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом, а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб дитина зрозуміла: «У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».

·        І пам’ятайте – дитина має право на помилку! Вона має знати – батьки в будь-якій ситуації підтримають її й не стануть менше любити!

 

За О. А. Атемасова «Проблеми розвитку та корекція емоційної сфери молодших школярів». – Х.: Вид-во «Ранок», 2010, с. 133.

 

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ СОРОМ’ЯЗЛИВОЇ ДИТИНИ

 

·        Намагайтеся, щоб ваша дитина частіше спілкувалася з молодшими дітьми.

·        У спілкуванні з дитиною будьте обережні й тактовні, оскільки дитина може зрозуміти вас «не так».

·        Найскладніше для вашої дитини – це знайомство з новими людьми. Допоможуть їй у цьому, нехай вона не почувається самотньою.

·        Частіше ходіть у гості разом із дитиною та запрошуйте гостей до себе додому.

·        Не намагайтеся все зробити за дитину. Давайте їй більше доручень, пов’язаних зі спілкуванням.

·        Підбадьорюйте та хваліть вашу дитину за кожний крок.

·        Не навішуйте на вашу дитину ярлик сором’язливості. Пам’ятайте, що сила сугестії дуже велика.

·        Постарайтеся зацікавити вашу дитину театральною діяльністю й записати її до театрального гуртка.

·        Створіть у своїй родині й найближчому оточенні дитини такий клімат, щоб дитина почувалася комфортно й затишно.

·        Не проявляйте, хоча б зовні, занепокоєння щодо вашої дитини.

·        Постарайтеся довідатися у вчителя або психолога про спеціальні вправи й допоможіть вашій дитині позбутися сором’язливості.

·        Частіше розмовляйте, спілкуйтеся зі своєю дитиною.

·        Не вважайте свою дитину поганою тільки тому, що вона сором’язлива.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЗАМКНЕНОЇ ДИТИНИ

 

·        Розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте її в нові місця й знайомте з новими людьми.

·        Підкреслюйте переваги й корисність спілкування, розповідайте дитині, про що нове й цікаве ви довідалися, а також яке задоволення отримали, спілкуючись із тією чи іншою людиною.

·        Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, яка ефективно спілкується.

·        Якщо ви помітите, що, незважаючи на ваші зусилля, дитина стає все більш замкненою й відстороненою зверніться за консультацією до психолога, який професійно допоможе вам розв’язати цю проблему.

 

За О. А. Атемасова «Проблеми розвитку та корекція емоційної сфери молодших школярів». – Х.: Вид-во «Ранок», 2010, с. 115, 123.

 

 

 

 

ЗНО

 

 

ЗАДОВГО ДО ЗНО

Зовнішнє тестування вимагає завчасної під­готовки, у тому числі й психологічної. Не варто ставити перед собою надзвичайно складні завдан­ня, адже чим менше часу залишається до тесту­вання, тим важче їх виконати. Краще сформулю­вати основну задачу, потім розбити її на невеликі частини, які дійсно можна виконати у визначений проміжок часу. Це допоможе зменшити хвилюван­ня, викликане майбутнім зовнішнім тестуванням, а сам шлях до успішного складання тестів ЗНО буде не таким тернистим.

Якщо складно відразу сконцентруватися на вивченні предмета, то варто почати з повторення матеріалу або з вивчення легкої теми. Як тільки заняття стануть більш продуктивними, можна пе­реходити до більш складних розділів. Такий підхід не дозволить зневіритися у власних силах.

Спочатку слід підготувати місце для занять. Приберіть зі столу всі зайві предмети, зручно роз­кладіть свої зошити, підручники, ручки тощо.

Можна доповнити інтер'єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. Не потрібно перефарбовува­ти стіни, а достатньо додати картинки, фіранки, серветки, лампи тощо таких кольорів. Також слід зауважити, що за твердженням учених запах ли­мону у вашій кімнаті підвищує розумову праце­здатність на 20%.

Складіть план своєї роботи. Перед тим визначте, хто ви є? — сова чи жайворонок. Складіть план за­нять на кожен день. Важливо чітко знати, що ви робите, і не говорити оточуючим: «Я займаюся чи готуюся». Найкраще висловлюватися так: «Я ви­вчаю саме певний розділ, конкретний матеріал».

Починайте зі складного, але посильного. Найлег­ше і найприємніше залишайте на час після обіду.

Чергуйте заняття й відпочинок. Психологи встановили, що оптимальна тривалість занят­тя 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної перерви збільшуйте на 5 хв. Не забувай­те під час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити недовгі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчан­ня на певний час.

Тренуйтеся щодня виконувати тести. Робіть це із секундоміром.

Не потрібно заучувати напам'ять певні тексти, учіться робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядайте.

Регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв, після того, як ви вивчили новий матеріал, і через добу. Кожне наступне повторення повинно бути коротшим за попереднє.

Займайтеся самопереконанням: незважаючи на простоту це є дієва зброя. Повторюйте про себе: «Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я ро­зумний, я напишу добре тестування».

Щодня варто виконувати спеціальні вправи, що допоможуть зняти емоційне напруження й уто­му. У день зовнішнього тестування такі вже звичні вправи допоможуть швидко побороти хвилювання.



ЯК НАЙЛЕГШЕ ЗАПАМ'ЯТОВУВАТИ

1. Запам'ятати найлегше те, що розумієш. Розпо­ділене заучування краще від концентровано­го. Учіть не все підряд і не відразу. Більше часу витрачайте на повторення по пам'яті. Це ефек­тивніше за просте багаторазове читання. Якщо працюєте із двома матеріалами — великим і ма­лим — розумно починати з більшого.

2. Щоб уникнути хвилювань, запитайте себе: «Чи допомагає хвилювання в цій ситуації?». Коли ви зрозумієте, що ні, придумайте щось, що дійсно могло б зарадити.

3. Якщо ви можете порадитися з батьками, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо не може­те поговорити з батьками, знайдіть іншого до­рослого, якому ви довіряєте, і поговоріть з ним. Удвох ви, напевно, придумаєте розумний план, як впоратися з вашим хвилюванням.

4. Пам'ятайте: занепокоєння — це емоція, а не ме­тод розв'язування проблем. Якщо ваші переживання нав'язливі, зверніться до шкільного психолога.

5. Найкраще запам'ятовується інформація, ви­кладена на початку і в кінці тексту. Середи­на, зазвичай, швидко «вилітає з голови». Тому під час запам'ятовування чи повторення при0202діліть особливу увагу середині.

6. Повторювати слід не механічно, а вдумливо, зосередившись на змісті. Після «завантажен­ня» в мозок інформації, якщо її не повторити, втрачається 20-30% у перші 10 годин. Щоб цього не трапилося, варто прочитати текст, повторити його двічі, за 20 хвилин — тричі, за 8-10 годин — чотири рази, а за добу — 1 раз. Тільки після цього можна бути впевне­ним у тому, що інформація міцно «оселилася» в голові.

7. Яким чином можна найкраще все запам'я­тати? Що для вас найближче: текст, малюнок, логічна схема, звукове відтворення? Вирішуй­те самі, у якій системі вам легше працювати. Спробуйте знайти щось цікаве у найнуднішому матеріалі. Адже цікаве запам'ятовується набагато легше.



ДЕНЬ ПЕРЕД СКЛАДАННЯМ ЗНО

Зовнішнє незалежне тестування — де важли­ва подія в житті кожного абітурієнта, тому в день перед тестуванням варто приділити собі та своєму відпочинку максимум часу.

Зовнішнє незалежне тестування вимагає ба­гато уваги. Тому напередодні ЗНО не варто себе перевантажувати, постійно тренуючись в склада­ти тести, знову й знову вивчаючи нотатки або під­ручники.

НЕОБХІДНО:

1. виспатися, щоб прокинутися в хорошому на­строї, бадьорим, готовим до великих звер­шень;

2. підготуватися психологічно, налаштуватися лише на позитив. Для цього можна роздрукувати власний сертифікат, у якому варто проставити з обраних для тестування предме­тів максимальну кількість балів. Буде добре, якщо такий сертифікат буде постійно перед очима;

3. закохатися в обраний для ЗНО предмет, відчу­ти, що він вартий захоплення, інтересу. У своє захоплення слід дійсно повірити;

4. пам'ятати, що думки матеріалізуються, тому не можна сумніватися у своїх знаннях. Ду­майте про можливості, які відкриються після складання ЗНО: про нових друзів, омріяну про­фесію, переваги студентського життя.


 

 

У ДЕНЬ ЗНО

1. Щоб менше нервуватися під час зовнішнього тестування, слід з'явитися до пункту тестування на 20 хвилин раніше. Їх вистачить для того, щоб налаштуватися на тести, підготуватися психоло­гічно. Якщо є можливість, то найкраще прийти на тестування пішки.

2. Будьте сконцентрованими. Не звертайте уваги на поведінку оточуючих. Для вас повинен існувати лише текст завдань і годинник.

3. Дійте швидко, але не поспішайте. Перед тим як дати остаточну відповідь, двічі прочитайте завдан­ня, переконайтеся, що ви правильно зрозуміли, що від вас вимагається.

4. Спочатку виконуйте ті завдання, у правильнос­ті відповідей на які ви не сумніваєтеся.

5. Пропускайте! Потрібно навчитися швидко про­пускати складні й незрозумілі завдання, щоб зго­дом до них повернутися.

6. Завжди читайте уважно завдання до кінця. Розу­міти завдання з перших слів і добудовувати закін­чення за допомогою власної уяви — це найкоротший шлях до помилок.

7. Думайте лише про поточне завдання. Коли ви бачите нове завдання, забудьте про попереднє.

8. Якщо попереднє завдання вам не під силу, за­будьте про цю проблему. Наступне завдання — це шанс набрати додаткові бали.

9. Використовуйте методику виключення. Якщо не знаєте правильної відповіді, то можна розпізнати всі неправильні відповіді через їхню абсурдність.

10. Заплануйте два кола перевірки. Завжди переві­ряйте себе. Навіть якщо відповідь легка й одно­значна на перший погляд.

11. Вгадуйте. Довіртеся інтуїції, й вона разом із логічним мисленням допоможе впоратися із за­вданням.

 

 

                   Шкільні конфлікти: 

                                                                                                    

 позиція батьків

 

   Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?

 

 

Коріння шкільних конфліктів - у сім'ї

 

   Конфлікти можуть бути дуже різними, це може бути конфлікт з учителем або з дітьми, дитина в конфлікті може бути надмірно агресивною або, навпаки, відчувати себе жертвою ситуації. Однак коріння всіх проблем дитини завжди будуть лежати у сімейних відносинах. Батьки можуть мені заперечити: як же так, у нас в родині все добре, ми любимо свою дитину, і ось вона іде в школу, і в неї починається конфлікт, хіба не школа винна в цьому?

 

   Школа, безумовно, несе частину своєї відповідальності за те, що відбувається, однак зверну вашу увагу на те, що не у 100% дітей в одних і тих же умовах виникають конфлікти. Залежить це насамперед від того, наскільки дитина вміє адаптуватися до нових умов, наскільки у дитини досить внутрішнього ресурсу для того, щоб не руйнуватися від шкільного стресу, а навпаки тренуватися і ставати сильнішими, тобто збагачувати свій досвід з подолання важких ситуацій.

 

   Отже, якщо у вашої дитини конфлікт в школі, перш за все зверніть увагу на те, що відбувається у вас вдома. Якщо вам вдасться зрозуміти, яка домашня ситуація може травмувати дитину, і по можливості змінити її, то конфлікти в школі припиняться.

 

 

Втручання батьків

 

  Чи варто йти в школу? Звичайно, варто. У будь-якому випадку важливо з'ясувати, що відбувається, вислухати різні точки зору і по можливості захистити дитину. Пам'ятайте, що коли ми йдемо в школу, то нам складно зберігати нейтральну позицію. Адже ми колись були учнями, і тому фігура вчителя часто сприймається нами неадекватно. Однак ваша задача розібратися з тим, що відбувається в школі. Важливо дізнатися позицію школярів, замішаних у конфлікті, і позицію вчителя, можливо, позицію шкільного психолога. Це допоможе вам скласти найбільш адекватну картину того, що відбувається.

 

   Якщо ви помічаєте, що ваша дитина розповідає вам про проблему зовсім не так, як говорять про це інші діти і вчителі, не поспішайте звинувачувати когось у брехні, цілком імовірно, що кожен з учасників конфлікту бачить ситуацію по-своєму. Немає сенсу виводити когось на чисту воду.

 

 

Як правильно допомагати

 

   Розмовляючи зі своєю дитиною, пам'ятайте, що ваші рекомендації про те, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, дитина не зможе використовувати, тому що в ситуації конфлікту ми діємо так, як відчуваємо. Тому набагато корисніше поговорити про почуття дитини. Якщо вчинки ми схильні розцінювати як правильні чи неправильні, то почуття не можуть бути неправильними. Почуття - це те, що ми в даний момент переживаємо, це наша реальність, наше буття. Тому якщо ви зможете розділити з дитиною її почуття, то ви дуже їй допоможете, вона відчує, що ви її розумієте, отримає вашу підтримку, а отже, у неї з'явиться ресурс на те, щоб справлятися з подібними ситуаціями.

 

   Дітям також допомагає, коли ми, дорослі, ділимося з ними своїми дитячими труднощами. Якщо ви розповісте, що у вас у школі був теж якийсь конфлікт або складності у взаєминах, то це допоможе дитині відчути, що вона не одна така «неправильна», що конфліктні ситуації трапляються і з іншими дітьми і навіть з її батьками. Те, що ви пройшли через це, дасть дитині впевненість у тому, що і вона впорається з цією непростою ситуацією.

 

   Важливо пам'ятати, що досвід вирішення конфліктів дуже корисний і в майбутньому обов'язково стане в нагоді вашій дитині. Тому немає сенсу берегти дітей від конфліктів, важливіше навчити їх вирішувати ці конфлікти.